Чому ЄС і НАТО досі не мають заміни технологіям Palantir
Політичні ризики та дискусія про «технофашизм»
Залежність від Palantir у Європі викликає питання не лише через контроль над критично важливими технологіями. Окремі політики та правозахисники побоюються, що передача розвідувальних і оборонних функцій приватній американській компанії може мати політичні наслідки.
Один із засновників Palantir Пітер Тіль відомий як прихильник Дональда Трампа. Водночас програмні продукти компанії використовують американські міграційні служби та військові структури, через що Palantir неодноразово критикували організації, які опікуються правами людини.
Скептики вважають, що поєднання впливу на державні рішення, доступу до великих масивів даних і специфічних політичних поглядів керівництва створює ризики для демократичного контролю. Особливо гостро це питання звучить у випадках, коли йдеться про оборону, розвідку та стеження.
У Palantir такі звинувачення заперечують. Представники компанії наголошують на важливості захисту приватності, підтримці України та прихильності до демократичних цінностей Заходу.
Чому НАТО складно відмовитися від Palantir
Європейські країни намагаються створювати власні рішення. Серед прикладів — французька платформа ChapsVision і військовий проєкт Artemis, який розробляє Thales. Проте ринок залишається розпорошеним, а національні ініціативи поки не утворюють єдиної повноцінної альтернативи.
Відмова від Palantir ускладнюється кількома чинниками:
- Брак зіставного аналога в межах НАТО. Альянс досі не має суверенної системи, яка могла б одночасно аналізувати супутникові знімки, допомагати обирати озброєння та автоматизувати постачання боєприпасів.
- Глибока інтеграція в робочі процеси. Продукти Palantir використовують не тільки державні установи. Серед корпоративних клієнтів компанії — Airbus, BMW і BP.
- Перевага масштабу та практичного досвіду. Європейським розробникам потрібно не лише створити програмне забезпечення, а й перевірити його в реальних операціях, налагодити обмін даними та забезпечити сумісність із уже наявною інфраструктурою.
Проблема полягає не в одному програмному продукті. Palantir поступово стає частиною складної системи, де поєднані хмарні сервіси, аналітика даних, алгоритми штучного інтелекту та обладнання. Тому заміна платформи вимагатиме значних інвестицій і тривалого перехідного періоду.
Як кризи посилили позиції компанії
Palantir активно розширював присутність у Європі в моменти, коли державним структурам терміново потрібні були інструменти для роботи з великими обсягами інформації.
У Франції компанію залучили після терактів 2015 року — для аналізу даних, пов’язаних із розслідуваннями та безпекою. У Німеччині платформу Gotham використовували правоохоронці під час розкриття складних злочинів. У Великій Британії співпраця з Palantir активізувалася під час пандемії коронавірусу, коли державним службам потрібно було координувати значні масиви медичної інформації.
Такий підхід став важливою конкурентною перевагою компанії: її інженери працюють безпосередньо з командами замовника, підлаштовуючи систему під місцеві правила, дані та процедури. Цю модель нині наслідують й інші американські технологічні компанії, які пропонують не просто готовий сервіс, а глибоку інтеграцію штучного інтелекту в роботу установ.
Для Європи це створює стратегічну дилему. Навіть якщо країни відмовляться від американської хмарної інфраструктури чи обладнання, без власного програмного рівня для аналізу даних така незалежність залишатиметься неповною. Саме тому повна відмова від американських технологій наразі виглядає надзвичайно складним завданням.
Отже, вплив Palantir у Європі тримається не лише на політичних зв’язках чи комерційних контрактах. Його підтримують технологічна перевага, накопичений досвід і відсутність готової європейської заміни — фактори, які одночасно роблять компанію потрібною та посилюють дискусію про цифровий суверенітет.
